Вая (раніше Ньірваджа) — місто в повіті Сабольч-Сатмар-Берег району Матешалка.

Його ім’я особистого походження, ймовірно, від колишнього власника. Вперше згадується 1272 р. у IV. Коли король Бела подарував свій маєток, ім'я з'явилося в фігурах Воя і Вая. Вже в 1312 році поселення згадується як власність роду Вай. Близько 1370 року нею володів єпископ Ласло Вай з Орадя. За вірність і доблесні вчинки родина отримала від короля Сигізмунда герб Віта Тита.У 1412 році кріпаки Іштвана Чернаводаї, власника сусіднього Папоса, були переселені до Вахи членами родини Вай. У 1418 році Ваджа вже мав право Паллоса.
Замок Вая колись був великою фортецею, замкова каплиця була церквою трохи далі від нинішньої будівлі. Нинішня будівля замку була лише живою частиною старого. Під час татарської навали тут також утвердилися ордени Сабольча, а з Ракоці обговорювався мир Сату-Маре.
У 16 столітті через шлюб Ібраняни та рід Ярми також набули тут частки власності.
У 1578 році Надьява і Кустосвег згадуються як два окремих села.
Наприкінці 1700-х років у поселенні проживало 650 мешканців. Реєстрація членів реформатської церкви почалася в 1714 році [2] .
Статуя Адама Вая в парку статуй замкуУ 1711 році тут, у замку Ваджай, II. Граф Ференц Ракоці з графом Яношем Палфі, головнокомандуючим угорськими імперськими військами, за кілька днів до того, як залишити країну назавжди [3] . Володар замку у Воєводині Адам Курай також загинув під час своїх криївок. Помер у Данцигу в 1719 році. У 1906 році під час перепоховання Ракоці та його бойових побратимів прах Адама Вая було репатрійовано, а Ваджана поховано. Його могила знаходиться в парку перед реформатською церквою.
На момент визволення кріпаків у 1848 році населення села становило вже 1002 особи. Наприкінці 1939 року до Мадярболи Баранського повіту переселилося 524 особи з села. До 1940-х років власником поселення залишалася родина Вай.

З 1 липня 2009 року місто.